Хмурый Масло THC Хэш Добрянка Мефедрон Бошки Шишки Cocaine

Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.

Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.

Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!

Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!

Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.

На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.

Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.

І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.

Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд

Это был пиздец день, когда я решила оторваться по полной и стать розовой этой новой девчушкой на районе, но кто мог подумать, что все так закончится! Ну да похуй, начну с начала.

Проснулся, сразу чувствую - сегодня грустняк на всех углах. Самое время затариться чем-нибудь чтобы спустить эту депрессуху. Я вываливаюсь на улицу и, как всегда, встречаю своего брата по разуму Жорика. Он сразу показывает мне свою закладку в виде ширева и говорит: "Братишка, сегодня достал лютый пакет. Изволь присоединиться ко мне в этот праздник желудка!". Я просто трясусь от радости, потому что ширево - это всегда кайф.

Но потом мне в голову пришла идея, а почему бы не покрасить волосы в розовый?! Ведь я хочу быть яркой и необычной, чтобы все косились на меня. Я решил отправиться в свой любимый супермаркет и купить краску для волос.

Пришел, нашел стенд с красками и выбрал самый яркий розовый цвет. "Эту хуйню нужно брать!" - подумал я и пошел к кассе. И тут меня осенило: "Зачем раскошелиться на эту пиздошку, когда можно просто украсть?". Я решил, что сегодня все воруют, так я тоже поступлю. Я подошел к кассе, притворился, что помогаю соседу, а потом, как всегда, прокрался к выходу. Это было просто - все были размазаны передозом от всяких Ралиганов, так что никто и не заметил моей хуиты.

Пришел домой, размешал краску и начал обдолбаться прямо в ванной комнате. Ану, все мои плывут перед глазами - розовые единороги, ширево на стене и конечно же, мои еще не бодяженные волосы. Это был один из тех моментов, когда ты понимаешь, что жизнь прекрасна!

Сделал. Вымыл остатки краски, посмотрел в зеркало - я был просто стаффкой! Розовая голова, весеннее настроение и готовность принять весь мир своей необъятной любовью. Это был я - розовая красотка с полуразрушенным мозгом.

Забил на все, взял сигареты и вышел на улицу. Меня окружало общество подкумаривающих на хану ребят. Я присоединился к ним. Все смотрели на меня с удивлением, как будто я был оторванным от реальности. Да ну и хуй с ними, я же был слишком счастлив в своем розовом мире.

Прошло несколько дней, и я вспомнил про свою закладку, что осталась дома. Вот, думаю схожу, посмотрю, что она там у меня делает. Прихожу, и вижу - она на столе лежит, прямо передо мной! Чувствую, что пора праздновать, отрываться по полной! Но потом я вспомнил, что в ширеве может быть еще когда-то мерзкая химия, и передоз смертельный. Но похуй, мне все равно, когда я обдолбаюсь этим говном, хотя неприятное состояние подкумаривает с первых секунд.

Я решаю развеселиться, закрывшись в своей комнате. Затягиваюсь, затягиваюсь, и чувствую, как вся реальность начинает растворяться у меня перед глазами. И вот я уже встречаю своих розовых единорогов в своих бредовых галлюцинациях. "Это охуенно!" - думаю я. Но потом все стало еще сильнее, я чувствую, как теряю контроль над своим телом, как будто кто-то тянет меня в пропасть.

Вдруг, я слышу, как дверь ломают. Похуй, подумал я, ведь я всё равно умру сейчас. И тут на пороге стоит моя мама, кричит, плачет, вызывает скорую. Все обернулось в ебаный ад. Я понимаю, что я не успел отойти от этой стены, что передоз закончился не самым приятным способом.

Лежу в больнице, слышу, как врачи о чем-то шепчутся, мама рыдает. А ведь я только хотел стать розовой и прекрасной, чтобы все косились на меня. Теперь все ушло по хане. Моя жизнь превратилась в облака дыма и разбитых надежд. Пиздец.